Головна / Новини / «Як розвивається Васильківщина: від нових шкіл до якісних амбулаторій і доріг» — Владислав Одинець

«Як розвивається Васильківщина: від нових шкіл до якісних амбулаторій і доріг» — Владислав Одинець

Здається, лише нещодавно відкрилася нова амбулаторія в селі Іванковичі на Васильківщині, а вже на підході ще дві – в Калинівці та Путрівці, не кажучи вже про сучасні фельдшерсько-акушерські пункти в Мар’янівці, Пшеничному і Безп’ятному, які вже давно успішно функціонують. Більше того, менш ніж за два роки в усіх без винятку школах Васильківського району з’явилися сучасні комп’ютерні класи та лінгафонні кабінети, а для дітей з особливими потребами почали впроваджувати інклюзивну освіту. І все це, за словами голови району Владислава Одинця, завдяки потужній
підтримці народного депутата, голови обласного осередку «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Ігоря Кононенка. Відтоді, як він особисто почав опікуватися проблемами району, громаду почули і в Києві, а в людей з’явилися стимули працювати й об’єднуватися заради спільного майбутнього. В інтерв’ю «Голосу Київщини» Владислав Одинець розповів про те, що спільними зусиллями району та центру вже встигли реалізувати, а на що людям ще очікувати вже в найближчому майбутньому.

Президентські вибори показали, що українці незадоволені темпом
реформ і змінами в країні. Багато хто навіть каже, що нічого не
робиться. Проте, коли їздиш регіонами, – скрізь відремонтовані школи, новенькі дороги, амбулаторії і ФАПи, де ще вчора, вибачте, туалети надворі були. Чому, на Вашу думку, так сталося?

Я дуже добре пам’ятаю 2014 рік, коли мене призначили на посаду. Тоді про нові амбулаторії і дороги взагалі не йшлося. Нам нічим було зарплату людям платити. Уявіть, на казначейському рахунку було 170 тис. грн на всю країну.
Люди вже забули, що в 2014 році вікна у школах просто випадали, а
нормальних дитячих садочків взагалі не було. Це зараз ми відкрили більше 12 нових закладів дошкільної освіти, а раніше батькам доводилося возити дітей у сусіднє село, вже не кажучи, що ще ж і самим треба було на роботу та з роботи дістатися. Це зараз у нас просто шаленими темпами йде децентралізація, левова частка коштів залишається на місцях, а у держбюджету з’явилися додаткові фінансові можливості нам допомагати. А раніше що? Ми десять років нових шкіл не бачили, і це маючи народних депутатів, обраних до Верховної Ради від нашого району. Ситуація кардинально змінилася, коли проблемами області став особисто опікуватися перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко. За ці роки він особисто побував у кожному селі, поспілкувався, мабуть, з кожним жителем
району – це приклад успішної співпраці громади, району і центру.

А «з телевізора» розповідають, що все погано…

Знаєте, до хорошо швидко звикаєш. До того ж, люди просто не розбираються, хто за що у владі відповідає. А про телевізор повністю з вами погоджуюсь: коли там постійно розповідають, що влада винна, що десь укогось в під’їзді лампочка перегоріла або поламалась батарея, люди, не розбираючись, починають звинувачувати Президента і всю центральну владу. Нам, наприклад, продовжують дорікати за тарифи, низькі зарплати й пенсії. Ми пояснюємо, що за це відповідає Уряд, проте і він не може за помахом чарівної палички підвищити соцвиплати та знизити тарифи. Більше того, це залежить від темпів економічного росту країни.
Після прірви, за крок до якої ми стояли у 2014 році, після втрати 20%
промислового потенціалу на Донбасі, куди Росія прийшла з війною, підняти економіку дуже непросто. Проте навіть наші міжнародні партнери констатують, що за ці п’ять років було зроблено більше, ніж за двадцять попередніх. Саме це ми людям і пояснюємо. Я прекрасно розумію, що батьки насамперед думають, як нагодувати та одягти дитину, а садочок, куди вони ведуть малечу, старий він чи новий – це відходить на другий план. Але побудова сильної, заможної країни, високі зарплати і пенсії – це наша з вами спільна праця, це коли всі платять податки і спільно стежать за порядком. Словом, нам є до чого прагнути.

Ви згадали про Ігоря Кононенка, який дуже допомагає Васильківському району. А до цього що, депутати не допомагали? Ви ж маєте обраного по вашому округу представника у Верховній Раді…

Коли ми тільки дізналися, що Ігоря Віталійовича призначили головою обласного партійного осередку «Блоку Петра Порошенка», то відразу ж запросили його на відкриття стадіону в Калинівці. Люди були настільки вражені його відкритістю! Він особисто поспілкувався з кожним присутнім, вислухав їхні проблеми і не лише пообіцяв допомогти, а й у надзвичайно стислі терміни виконав обіцяне. Тепер, коли люди знають, що Ігор Кононенко приїде в район, шикуються в чергу. Жартую, звичайно. Але можу сказати точно, що у Васильківському районі нема такої людини, яка б не чула про Ігоря Кононенка. Та що говорити: коли ми почали працювати з Ігорем
Віталійовичем, спільно вишукуючи механізми та фінансові ресурси для реалізації того чи іншого проекту, район в буквальному сенсі цього слова розцвів. Порівнюючи з 2017 роком, коли нам з держбюджету надійшло 10 млн грн, у 2018 році було вже 64 млн грн. Це спільна робота району та Верховної Ради в особі Ігоря Кононенка. Він мотивує нас втілювати в життя найбільш амбітні проекти, хід виконання яких контролює особисто. Скажу вам чесно, не скрізь побачиш таку відповідальність народних депутатів за надання допомоги щодо вирішення проблем на місцях.

Ви згадали про децентралізацію, проте за кількістю об’єднаних
територіальних громад Київська область пасе задніх. Зокрема у
Васильківському районі за весь цей час була створена тільки одна
Ковалівська ОТГ. Чому?

Сам по собі Васильківський район досить великий і контрастний. Спочатку ми думали зробити одну велику громаду на весь район, але дуже швидко зрозуміли, що в такому форматі люди просто не відчують змін. Проте основний чинник – це сумний досвід Калитянської громади. Там свого часу було велике бюджетноутворююче підприємство, яке збанкрутувало, що в
свою чергу підірвало фінансову спроможність цієї громади. Це дуже
налякало людей, тому за підсумками минулого року за темпами
децентралізації Київська область посіла передостаннє місце.
До об’єднання Ковалівської ОТГ з титанічною допомогою народного
депутата Ігоря Кононенка, який особисто переконував людей, що це треба робити, ми доклали чималих зусиль. Проте і результат не змусив себе чекати. На Ковалівську ОТГ тепер рівняються інші громади. Ми нині за крок до створення Глевахівської, Гребінківської і Калинівської ОТГ. А села, які не приєднаються… Ну що ж, почекаємо прийняття закону про адміністративно- територіальний устрій, за яким об’єднання вже буде примусовим, бо нам треба переходити на другу сходинку децентралізації — реформувати райони та області.

Щодо програми з реформування сільської медицини Васильківський район точно в лідерах. Пам’ятаєте, скільки скепсису було? Не мені Вам розповідати. А вже за якихось кілька місяців нова амбулаторія відкрилася в Іванковичах.

Успішний досвід Іванковичів я всім переповідаю. У травні минулого року, коли на зустріч з громадою Іванковичів приїхав Ігор Кононенко, люди почали скаржитися щодо необхідності амбулаторії. Проте яке ж було здивування громади, коли вже в жовтні ми отримали кошти, а в березні цього року відкрили нову амбулаторію, збудовану з нуля. Це дуже яскравий приклад того, як має працювати народний депутат.

Ми знаємо, що на підході також нові амбулаторії в Калинівці та
Путрівці, закінчується ремонт Ксаверівської амбулаторії. Що ще в
планах?

Повернуся до зауваження людей, що нічого не змінюється. Як же не
змінюється? Погляньте, як завдяки програмі Президента Петра Порошенка з реформування сільської медицини та охорони здоров’я загалом підвищились зарплати сімейних лікарів. У нас в районі сімейний лікар отримує від 15 до 20 тис. грн. Загалом у Васильківському районі 18 амбулаторій, десять з яких ми вже відремонтували. Окрім Калинівської, Путрівської і Ксаверівської, які
ми добудовуємо, нам залишилось провести капітальний ремонт всього лише в трьох амбулаторіях. Що ж до Гребінківської мбулаторії, ми чекаємо продовження програми з реформування сільської медицини, бо цей медзаклад обслуговує 7 тис. жителів Гребінок, Кодак і Барахт. Окрема успішна історія – це нові фельдшерсько-акушерські пункти. Саме тут у нас була величезна проблема, бо старі ФАПи тулилися в основному в маленьких кімнатка в будівлях сільрад чи на окраїнах сіл. Там, вибачте, не було де руки помити, не кажучи вже про відсутність опалення й туалету.
Завдяки програмі з реформування сільської медицини тільки за останній рік нові ФАПи європейського рівня з’явилися у Пшеничному, Мар’янівці та Застугні. Всі вони збудовані з нуля менш ніж за три місяці, скрізь енергозберігаючі технології, а який гарний у них вигляд.

А наскільки взагалі виправдане будівництво модульних ФАПів у
селах?

Вартість такого одного ФАПу – до 1,5 млн. Якщо подивитись на стан
старих пунктів та підрахувати, то ремонт уже існуючого приміщення може коштувати значно більше. А тут за 1,5 млн з благоустроєм ділянки, з новими комунікаціями, з усіма необхідними умовами в нас є новенькі ФАПи, збудовані з нуля. Усі в захваті. До того ж, у кожному ФАПі, де є можливість і потреба, ми робимо службове житло. Порадівка, Погреби, Велика Солтанівка вже мають лікарів, які живуть і працюють у селі.

Бачимо, що стосовно освітньої реформи ви теж не відстаєте. Чого
тільки варті Гребінківська гімназія і Путріський НВК.

Лише в освіту за весь цей період ми вклали понад 90 млн грн, у кожній школі ми щось робимо, щось змінюємо, ремонтуємо. Проте наведу один дуже красномовний приклад. У Глевасі 1200 дітей, утримання одного учня становить 5500 грн. А якщо взяти Гвоздів, де всього 26 дітей, утримання одного учня вже буде 47 тис. грн. Різниця колосальна. Коли ми порушуємо питання про оптимізацію навчальних закладів району, батьки категорично проти. Але цей процес неминучий, і ми дуже сподіваємося, що, врешті-решт,
прийдемо до спільного знаменника.
Дуже великого поштовху надала реформа «Новий освітній простір», проте без особистої допомоги Ігоря Кононенка, який домігся включення освітянських закладів Васильківського району до цієї реформи, ми б ще довго оббивали пороги великих кабінетів. Відразу після повного оновлення Гребінківської гімназії і Путрівського НВК ми почали робити опорні школи також у Гребінках і Путрівці, Калинівці і Ковалівці. В цих чотирьох школах навчається половина всіх дітей нашого району.
Ми створюємо мотивуючий простір, робимо їх більш технологічними. Окремий проект для всіх шкіл району, і це ідея Ігоря Кононенка, хід виконання якого він контролює особисто, – сучасні комп’ютерні класи. До речі, ідея вже майже повністю втілена в життя. Лінгафонні кабінети з’явилися в школах, де навчається більше 300 дітей. У планах – відкрити в опорних закладах блок STEM-освіти (курси та програми навчання, які готують учнів до успішного працевлаштування — Ред.), оновити вчительські кімнати, актові зали та їдальні.

Київська область займає перше місце із впровадження інклюзивної освіти. Ви якось казали, що мрієте, щоб кожна школа району була
обладнана сучасними інклюзивно-ресурсними кімнатами.

Так, ви праві, ми є лідерами з відкриття інклюзивно-ресурсних центрів. У нас усі чудово пам’ятають, як у жовтні у Василькові з’явився новий ІРЦ, а Ігор Кононенко особисто подарував району мобільний інклюзивно- ресурсний центр. Кажучи по-простому – це мікроавтобус, обладнаний як інклюзивний міні-центр для сімей, які просто не можуть віддати своїх дітей на навчання до ІРЦ. Ви б знали, як батьки вдячні за такий подарунок. Ще одне досягнення – у 2018 році на базі Путрівського НВК було відкрито центр інклюзивної освіти. На мою думку, він найкращий в області. Але на цьому
ми не зупиняємося і готуємося в кожному освітньому закладі району
відкрити окремі інклюзивно-ресурсні кімнати. Перші з’являться в Гребінках, Калинівці та Ковалівці.

Незабаром у Путрівському НВК відкриється парк з елементами
інклюзії. Кому належить ідея?

Якщо говорити про інклюзивну освіту, я завжди згадую виступ Петра
Порошенка, коли він жартома говорив, що якби не його дружина Марина, то він би й не знав, що таке інклюзія. Скажу вам чеcно, що спочатку в районі навіть не зовсім розуміли, навіщо потрібні ІРЦ. Раніше була звичайна комісія, структурний підрозділ, де знаходилося два спеціалісти, які й працювали з дітьми з особливими освітніми потребами. На цьому все. Зараз, коли почали відкриватися ІРЦ і держава дала кошти на фінансування проекту, ми зрозуміли, наскільки важлива ця робота. У Васильківському районі 260 дітей з особливими освітніми потребами. А от створити ще й інклюзивний парк нас надихнув приклад Дніпра. Ігор Кононенко підтримав
нашу ініціативу, і за його сприяння коштами держбюджету в нас з’явився спеціальний дитячий майданчик. Він універсальний, бо там зможуть гратися як звичайні, так і діти з особливими потребами. Усі просто в захваті від цього.

Інтерв`ю голови Васильківської РДА В. І. Одинця для газети  «Голос Київщини»

О admin

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов`язкові поля позначені *

*